студія архітектури і дизайну інтер'єрів

Упродовж 17-го в. класицизм развивався, взаємодіючи та дискутуючи з бароко. Лише у 18-ому, на початку 19-го століття класицизм стає цілісною стилевою системою в загальноєвропейському прочитанні. Цей стиль став пануючим практично скрізь від Сибіру до Нью-Йорку та значною мірою сформував історичний вигляд більшості європейских міст.
Класицизм постійно запозичує форми з античної архітектури і, розвиваючись, повторює не лише її окремі мотиви й елементи, а й на глибинному рівні прагне осягнути закономерності й сутності античної архітектури. До середини 19-го в. класицизм поступово втратив положення провідного напрямку в архітектурі. Він став швидше псевдоісторичним стилем, імітуючим Античність. Відгомін цього періоду развитку архітектури проявилися в неокласицизмі 20-го в. (30-50-і рр.). В цілому всі сучасні інтер’єри, що претендують на назву класичні, вірніше було б називати неокласичними і тому псевдоісторичними.

Головною рисою архітектури класицизму стає ордер. Це - тип цілісної архітектурної композиції, основаної на художній реалізації в античні часи стієчно-балочної організації будівлі. Ордер має установлений склад, взаєморозміщення і форму елементів: стереобат, колона (база, тіло, капітель), антаблемент (архітрав, фриз, карниз). У часи класицизму форми і пропорції ордеру починають більше нагадувати епоху античності, ніж в архітектурі попередніх віків. Об’єми споруд формують симетрично-осьові композиції, стіни – рівні поверхні для організації цих об’ємів, стриманий архітектурний декор не "ховає" загальної структури будівлі, а навпаки, лише підтримує і підкреслює її внутрішні мотиви. Часто архітектори притримувались повної відмови від деталей, позбавлених конструктивної функції.

​

Класицизму в інтер’єрах властиві прозорість і чіткість організації і структурування внутрішнього простору.

​

Стримана рівна поверхня стін фарбувалася в пастельні тони або обтягувалася тканиною м’яких кольорів. Розповсюдився монументально-декоративний живопис з перспективним ефектом, в той же час в класичних інтер’єрах принципово разділені ілюзорний і реальний простір (тобто зображення, що містять ілюзію об’єму, в жодному разі не переносили цю ілюзію в інтер’єр, а стверджували поверхні цього інтер’єру). В оформленні інтер’єрів застосовувались ті ж елементи античної архітектури, що й на фасадах (колони, напівколони, пілястри, карнизи, фризи тощо), организація декорів витікала з структури ордеру. У формах предметів, зокрема - камінів, порталів панували гармонійність і виразність пропорцій, спокійна рівновага складових. 
Перевага при цьому надавалась прямим лініям. 
Меблі носили в собі ті ж елементи, але більшою мірою проявляли індивідуальність майстра-меблевика, і тому не були надто «канонізованими». 
Вживалися складні портьери і драпірування на вікнах з атласу, парчі, шовку, бавовни.