студія архітектури і дизайну інтер'єрів

Із етностилів найцікавішим залишається японський стиль. Популярним став навіть вираз - «японський мінімалізм». І дійсно, в цьому стилі ніщо не перевантажує увагу, простір структуровано спокійно й виразно, хоча й характерним японським декорам уваги приділяється також досить.

"Традиційна" японськая культура склалася в 16-17 віках, коли в країні йшов процес централизації верховної влади і з’явилися зачатки капіталізму. Мистецтво того часу орієнтувалося на клас міського населення, що формувався, перш за все багатих купців. Вони гарно орієнтувалися в предметах розкоші, які прибували з Китаю і Кореї, але разом з тим зберігали вірність простоті й мінімалізму національного житла. В територіально невеликій, перенаселеній країні особливо цінується простір. Тому й внутрішнє облаштування приміщень зводить до мінімуму меблі та інші елементи облаштування, щоб компенсувати дефіцит площі. Японський стиль ассоціюється з природними кольорами, переважно в світлій гаммі: відтінки бежевого, білий, кремовий, молочний, темно-коричневий. Стримані світлі тони характерні і для японських меблів, поверхня меблів і стін гладка, нефактурна. Тканини також кремові й білі, переважно природні: бавовна і шовк. В країні вранішнього сонця місце для відпочинку розміщується в центрі кімнати. Типова деталь - японська розсувна стінка "фасума", та звісно, бамбукові меблі. Разом з тим, нерідко як контраст, використовуються темні природні кольори. Ієрогліфи - майже неминучий атрибут оформлення житла "під Японію". В такий інтер’єр прекрасно вписуються скромні невисокі меблі, диванчики і столи різної висоти.

​

Філософія японського дому тісно пов’язана з природою - з точки зору матеріалів, кольору, композиції. Але головна його "природна" риса – це можливість трансформуватися, змінюватися, рости. Всі ці якості фахівці постаралися "прищепити" інтер’єру, в якому японське звучить не прямо, а лише тонким підтекстом. Японский стиль лаконічно вписується у вимогу до інтер’єру: "бути достатньо сучасним і затишним житлом". Тому в сучасних інтер’єрах, стиль яких часто-густо порівнянний з напрямком "ф’южен" (змішування різнорідних елементів, що використовується в дизайні, музиці, кулінарії), та правильніше назвати цей стиль сучасною еклектикою, японский стиль часто знаходить лише свій відголосок або мотив. Японцю властивіше відчувати свій інтер’єр з самопоглибленого положеня сидячи (на циновці "татамі"), а європейцю таке положення надміру стомлююче, він його оцінить радше з положеняя стоячи. Отож еклектика дає європейцю можливість наповнити "японський" інтер’єр будь-якими предметами, байдуже, чи то африканська статуетка, чи картини Пікассо. Стиль дозволяє помістити в простір все, що витримано в мінімалістичному дусі. Важливо просто дотримуватися кольорової гамми та визначеної направленості дизайну.

В таких інтер’єрах окрім декору стін, елементи японського стилю присутні, звісно, і в меблях: низький диван, так само низький столик "хабузай" (якщо сучасний - на коліщатках) і світильники в японському стилі. Лампи можуть нагадувати китайські або японські ліхтарики з дерев’яними каркасами, та відрізнятися вони можуть або ще більшою простотою, або навпаки, на них можуть наноситися якісь декоративні малюнки. В силу вибраної стилістики, в приміщеннях будуть разміщені предмети обстановки, виготовлені з дерева, які своїми теплими тонами будуть нейтралізувати аскетичність інтер’єру та додадуть йому затишку.

Будь-який інтер’єр залишається незавершеним без додаткового декорування. Такими предметами стануть оригінальні японські декори, наприклад, японське віяло, фарфорова ваза, ієрогліфи, картина, і навіть меч самурая. Особливий японський колорит інтер’єру додадуть мініатюрне деревце – "бонсай", а також щось лаконічне у вазі, наприклад, композиція "ікебани". У випадку застосування японських колоритів важлива, за можливістю, їхня автентичність або виконання гарними майстрами. 

​

В буд-якому випадку інтер’єр для європейця частіше лише запозичення принципових зовнішніх рис японського стилю, накладених на власне мультикультурне сприйняття.