студія архітектури і дизайну інтер'єрів

Ар-деко (від фр. art déco - «декоративне мистецтво»), - течія в декоративному мистецтві першої половини XX віку, яка проявилася в архітектурі, моді і живопису. Являла собою певний синтез модерну й неокласицизму. Характерні риси – строга закономірність, етнічні геометричні узори, роскіш, шик, дорогі, сучасні. В США, Нідерландах, Франції та деяких інших країнах ар-деко поступово еволюціонував у бік функціоналізму, в той час як в країнах з тоталітарними режимами (Третій рейх, СРСР, Італія часів Муссоліні та ін.) ар-деко перетворюється в «новий ампір».

В радянській архітектурі періоду постконструктивізму було запозичено багато елементів ар-деко. Життя терміну «ар-деко» дала Міжнародна виставка, що пройшла в 1925 році в Парижі і офіційно називалася «Exposition Internationale des Arts Décoratifs et Industriels Modernes», де показувалися останні досягнення в галузі архітектури, проектування інтер’єру, меблів, виробів з металу, скла, кераміки.

​

Хоча термін ар-деко виник у 1925 р. та, проіснувавши ненабагато більше 15 років в період між двома світовими війнами і за цей час ставши символом мирного стабільного життя, фінансового добробуту, процвітання й вишуканості, він не став часто вживаним до зміни ставлення до цієї епохи в 60-х. Рух вважався еклектичним, що знаходиться під впливом декількох джерел, наприклад: функціонального індустріального дизайну, елементів ампіру, строгих форм неокласицизму, архаїки єгипетського мистецтва, індійскої екзотики і примітивного африканського мистецтва, розквіту епохи джазу (імпровизації, природності і страсті), популярності активної колористичної палітри, кубізму і футуризму, технологічних досягнень епохи (літаки й хмарочоси).

Ар-деко був стилем роскоші й шику, і вважається, що це роскошування — психологічна реакція на аскетизм і обмеження в роки Першої світової війни. Певно, саме післявоєнне і післяокопне єство людини вимагало: прикрась холодне, наряди раціональне, втіль марення про розкішне життя. Інколи ар-деко називають стилем зірок, маючи на увазі, певно, що така стилістика – для вельми заможних людей вищого суспільного стану.

Цей стиль поєднав у собі зовнішню розкіш з раціональністю структури. В дизайні интер’єру характерні прямі або ж вигнуті лінії, чіткість та графічність форм. Його вирізняє застосування декоративних елементів у вигляді зигзагів, кіл, трикутників, сонць. Простота і геометричність стилю відкрили епоху масового виробництва меблів, зробивши її ее доступною. Саме в ці роки були створені більшість зразків меблів XX віку. Меблі прикрашаються тими ж геометричними орнаментами і елементами. Для оббивки використовуються екзотичні види шкіри – ящірки, акули, скату й крокодила. Використовується багато кольорів, і це виглядає цільно і гарно (за грамотного застосування). Наприклад, на фоні шахматного контрасту чорного й білого — палаючі вкраплення червоного й золотого, хромовані предмети интер’єру. 
 

Зараз стиль ар-деко знову став досить поширеним, зокрема у східноєвропейських реаліях, де безліч людей отримали засоби для природного втілення шляхетності свого житла. Паралель з міжвоєнною Європою напрашується сама собою. Але сучасне прочитання ар-деко - стилю роскоші, багатства і пильної уваги до декорів, привносить в нього і технічні досягнення, і цілком традиційні матеріали, і якісно нові. Загальна стилістика, як і 80 років тому, вельми еклектична, що дозволяє природним чином привносити в інтер’єри і нові типи меблів, і нові, часом вельми незвичні оздоблювальні матеріали, і нову побутову техніку, та особливо насичувати інтер’єри новими декорами. І все ж особливо гарні інтер’єри з відбитком ар-деко, якщо господарі дійсно збирачі або творів мистецтва, або, наприклад, дивовижних сувенірів, привезених з екзотичних країн. Загальновідомий «гламур», часом властивий різного роду тусовкам і богемним особам, також можна віднести до певної інтерпретації арт-деко в сучасних неоднозначних реаліях